Просим делиться фото и материалами по истории ЕХБ в Средней Азии contact@ithmy.com
Назад к разделу "Журналы"
впередвоєнні роки керівництво церкви ХВЄ прийняло вірне і стратегічно важливе рішення про випуск духоно-інформаційного часопису “Євангельський голос”. Першим редактором було обрано щирого і ревного борця за віру євангельську брата Михайла Вербіцького, родом із Тернопілля. «Я пам’ятаю ці пожовклі від часу і багаторазового читання примірники “Євангельського голосу”… На його сторінках друкувались духовні статті відомих братів: Густава Шмідта, який на той час був суперітендентом Східноєвропейської місії у місті Данцігу, біблійного вчителя Дональда Гее, адміністратора «ЄГ» Григорія Федишина, редактора Михайла Вербіцького та багатьох інших відомих постатей, братів віри євангельської», – ділиться спогадами Михайло Паночко.
Пройшли буремні воєнні роки, які залишили по собі глибокі шрами не тільки на тілах людей, але і в душах їхніх. Прийшли часи атеїзму і переслідувань за віру Христову. Надовго замовк “Євангельський голос” в Україні, але церква росла, укріплялась і вірила, що прийдуть кращі часи. У зв’язку з воєнними діями Другої світової війни журнал “ЄГ” друкувався Українським Євангельським братсвом у Канаді у 1967 – 1992 рр. під редакцією Петра Шелестовського, уродженця с. Огризківці, що на Тернопільщині. На радість віруючих, у 1990 році було юридично відновлене братство ХВЄЮ, до якого увійшли майже 400 церков. І незабаром рішенням Комітету Союзу церков ХВЄ було зареєстровано журнал “ЄГ” як власність братсва з метою зміцнення у вірі та надії дітей Божих, щоб єдність Духа в союзі миру втілювалась у життя.
У 1993 році було доручено Вячеславу Каплуну працю над виданням “ЄГ”. Була укладена угода з братством Канади про спільний випуск часопису, яка діяла до недавнього часу. Чимало зусиль було докладено, щоб “ЄГ” мав добрий авторитет і повагу серед широкого кола читачів. Ми раділи, що праця, розпочата 1936 році, відновилась у 1993 році, бо з’явилась чудова нагода сіяти слово Боже у серцях людей не тільки в Україні, але й далеко за її межами.
У 1998 році на зїзді братства ХВЄ було обрано нове керівництво журналом. Редактором було призначено досвідченого пастора і служителя брата Федора Михайловича Вербіцького, утворена нова редколегія. З березня 2004 року редактором стає молодий служитель Іван Мудрий, який вніс у розвиток журналу новий подих. Продовжується активна співпраця із служителями з Канади. Наша молитва до Господа. щоб Він благословив і надалі журнал “ЄГ”, щоб зі сторінок його лунав голос правди, любові, миру та утіхи, голос євангельської науки.
Хай дух святий торкнеться кожного, хто візьме до рук дорогий для нас усіх часопис “ЄГ”, щоб було, як написано: “Тому потішайте один одного і збудовуйте один одного, як ви і робите” (1Сол.5:11).
«Єва́нгельський го́лос» — християнський щоквартальний журнал (часопис), заснований у м. Кременець на Волині (нині Тернопільська область) Михайлом Вербицьким і Григорієм Федишиним. Виходить українською мовою.
Початки на Волині
Перше число «Євангельського голосу» вийшло в Кременці у січні 1936 року. Часопис виходив щомісяця, на 20 сторінках форматом 23х15 см. До 1939 вийшло 43 чи 44 номери часопису.
У вересні 1939 випуск часопису припинився на 19 років. За часів лихоліття загинули його засновники та перші працівники: адміністратора Григорія Федишина замучено в казематах Золочівської тюрми в 1941 році (читайте «ЄГ» №№ 111 — 1995 р., 144 — 2003 р., 145 — 2004 р.) а редактор Михайло Вербицький зник безвісти в 1945.
В еміграції
У 1958 році в Аргентині (Буенос-Айрес) у видавництві «Дорога життя» зроблено спробу відновити випуск «Євангельського голосу» як незалежного часопису з більшим форматом, але на 16 сторінках. Часопис виходив щоквартально. Редагували його Василь Хамула і Володимир Королюк. У 1958 році вийшли в світ чотири номери часопису, в 1959 і 1960 роках — по два номери, а в 1961 — лише один. На цьому випуск припинився.
За наполегливої ініціативи Петра Шелестовського (уродженця села Огризківці, що на Тернопільщині), було відновлено випуск часопису «Євангельський голос» уже як «Офіційного органу Слов'янського Союзу п'ятидесятницьких церков у Канаді та українських п'ятидесятницьких церков у США». Часопис виходив щоквартально на 32 сторінках, форматом 23х15 см. До середини 1993 випущено 100 номерів часопису. Його редагував Петро Шелестовський. Він видав 82 номери журналу. Останніх 18 номерів вийшли під редагуванням В. Сенька і В. Шилюка.
Знову на Батьківщині
У 1993 часопис «Євангельський голос» знову повернувся в Україну у м. Кременець. У Союзі п'ятидесятників Канади (у Торонто) за участю представників Союзу ХВЄП України М. Мельника, Г. Черненка і М. Камінського підписано канадсько-український «Договір-умова» про передачу часопису в Україну для спільного видавання.
Завідувач канцелярією СХВЄП України В'ячеслав Каплун передав копію цього Договору до Державного комітету України по пресі (нині Державний комітет телебачення і радіомовлення України) для реєстрації журналу «ЄГ», як міжнародного (українсько-канадського) видання, але цього документу виявилося недостатньо. Згодом, за попереднім погодженням з канадською стороною в особі голови Відділу Союзу п'ятидесятників у Канаді В. Сенька, журнал був зареєстрований від Союзу ХВЄП України.
Союз запросив В. Каплуна на посаду головного редактора журналу і доручив йому створити редакційну колегію та видавничу раду часопису. Вагомий вклад у створення редакції журналу «Євангельський голос» вніс відомий християнський поет, автор багатьох пісень, колядок, віршів і статей, пастор Григорій Черненко. З часом канадська сторона, почавши видавати власний часопис «Євангельська вістка», відмовилася від співпраці.
Відновлення видання
У жовтні 1993 року вийшов перший номер журналу «ЄГ» у Кременці (101-й за канадською нумерацією) на 36 сторінках, накладом 5000 примірників. Журнал виходить українською мовою та розповсюджується серед християн різних конфесій в Україні та за кордоном (загалом у 12 країн світу). Головний редактор — В'ячеслав Каплун. Редакція журналу «Євангельський голос» видала більше двадцяти книг, брошур та поетичних збірок християнської тематики.